Проєкт уже переходить до етапу закупівлі. Його загальний бюджет становить 783,2 тисячі євро.

Про це повідомила секретар Запорізької міської ради Регіна Харченко. За її словами, угоду між Запоріжжям, містом-побратимом Обергаузеном і донором уже укладено. Наразі триває узгодження тендерних процедур, а надходження коштів очікується ближче до жовтня.

Запорізька лікарня екстреної допомоги щодня приймає пацієнтів у найважчих станах. Серцево-судинні патології залишаються головною причиною смертності в Україні — на них припадає близько 60% усіх летальних випадків. У таких ситуаціях своєчасне відновлення кровопотоку є єдиним шансом врятувати життя.

У відділенні інтервенційної радіології вже працює один потужний ангіограф Optima, на якому щодня виконують до шести ургентних втручань. За словами медиків, цього обладнання не завжди вистачає для наявного потоку хворих. Додатковий ангіограф надасть можливість створити другу операційну та у разі потреби надавати допомогу двом пацієнтам одночасно.

Головні винуватці осінньої алергії у вересні

Восени активніше за все цвітуть саме бур’яни. Їхній пилок дуже дрібний, легкий і здатний переноситися вітром на десятки й сотні кілометрів. Серед рослин, які найчастіше стають причиною алергії:

1. Амброзія полинолиста — абсолютний чемпіон за агресивністю серед осінніх алергенів. Пік її цвітіння припадає саме на кінець серпня та весь вересень. Одна рослина за сезон здатна виділяти мільярди мікроскопічних пилкових зерен. Вони навіть у мінімальних концентраціях здатні спричинити алергічний риніт, кон’юнктивіт і навіть напади бронхіальної астми.
2. Полин. Ця рослина активно цвіте з кінця літа до середини осені. Її пилок є другим за поширеністю джерелом осіннього полінозу. Часто у людей, чутливих до амброзії, спостерігається перехресна алергія й на полин.
3. Інші рослини. Масовий бур’ян, пилок якого часто стає причиною тривалого нежитю, — лобода (марь). Хоч і менш агресивні, але у вересні все ще додають алергенного фону подорожник та щавель. Нерідко погіршуватися стан алергіків може під час збору врожаю саняшника — рослини родини Айстрових, до якої також належать й амброзія із полином.

Восени до пилку додається ще один потужний чинник — спори мікроскопічних грибів. Опале листя, підвищена вологість і тліюча трава у вересні створюють ідеальні умови для розмноження плісняви. Спори Alternaria є сильним алергеном, що часто викликає не лише нежить, а й сухий алергічний кашель та задишку.

Застуда чи алергія: як відрізнити

Оскільки вересень — це час сезонних ГРВІ, важливо правильно розпізнати подразник:

Як захистити себе у вересні: практичні поради

Повністю ізолюватися від повітря неможливо, але можна істотно знизити «пилкове навантаження» на організм. Для цього:

• Захищайте себе на вулиці. Щоб пилок менше потрапляв на слизову оболонку очей, носіть сонцезахисні окуляри. У пікові та вітряні дні обмежте тривале перебування на відкритому повітрі, особливо з 8:00 до 12:00 (часи максимального викиду пилку).
• Дотримуйтеся гігієни після повернення додому. Одразу зніміть вуличний одяг у передпокої. Прийміть душ і обов’язково помийте голову, адже пилок осідає на волоссі. Щоб  змити алергени зі слизової носа, промийте його сольовим розчином.
• Створіть безпечний мікроклімат удома. Не відчиняйте вікна у суху вітряну погоду (використовуйте кондиціонер із хепа-фільтром). Сушіть білизну в приміщенні, а не на балконі чи вулиці, де на неї осідає пилок. Проводьте щоденне вологе прибирання.
• Зверніться до алерголога. Не займайтеся самолікуванням: судиннозвужувальні краплі в ніс можна використовувати не довше 5–7 днів, інакше виникне звикання. Лікар допоможе підібрати сучасні антигістамінні препарати або топічні стероїди.

Єдиний спосіб «привчити» імунітет не реагувати на пилок у наступному сезоні — пройти алерген-специфічну імунотерапію.

Чого навчатимуть на тренінгах

Програма курсів орієнтована на здобуття чітких практичних навичок, які здатні врятувати життя в критичний момент. Під керівництвом досвідчених інструкторів учасники відпрацьовують:

• Зупинку критичних кровотеч: правильне накладання турнікетів, тиснучих пов’язок та тампонування ран при мінно-вибухових або побутових травмах.
• Серцево-легеневу реанімацію (СЛР): алгоритм дій при зупинці дихання та серцебиття, технікк непрямого масажу серця та штучної вентиляції легень.
• Алгоритми евакуації: безпечні методи транспортування постраждалих із зони небезпеки.
• Дії під час надзвичайних ситуацій: правила поведінки під час обстрілів, завалів, техногенних катастроф та інших форс-мажорів.

Надзвичайна ситуація може виникнути будь-де — вдома, на вулиці, під час дорожньо-транспортної пригоди або внаслідок іншої небезпечної події. У разі критичної кровотечі або раптової зупинки кровообігу рахунок йде на хвилини і життя потерпілого багато в чому залежить від знань та умінь тих, хто опинився поряд.

На таких заняттях учасники не просто отримують теоретичну інформацію, а відпрацьовують алгоритми дій на практиці. Це дозволяє швидше сформувати навички та допомогає не розгубитися в реальній небезпечній ситуації.

Графік та умови участі

Навчання є повністю безкоштовними та доступними для всіх бажаючих. Воно проводиться щовівторка та щоп’ятниці з 09:00 до 13:00. Попередньо записуватися не потрібно. Достатньо прийти безпосередньо на заняття та зареєструватися на місці.

Отримати додаткову інформацію чи уточнити деталі щодо проведення курсів можна за телефоном гарячої лінії: 068 959 27 72.

Що передбачає майбутній ремонт

Площа будівлі становить близько 1,5 тисячі квадратних метрів. Перед початком проєктування підрядник має оцінити технічний стан споруди. Окрему увагу необхідно приділити ґрунтам із просадними властивостями — це має бути враховано під час розробки проєктних рішень.Тобто майбутній ремонт планують з урахуванням не лише стану самої будівлі, а й особливостей ділянки, на якій вона розташована.

Проєкт має охопити як зовнішню частину будівлі, так і внутрішні приміщення та інженерні комунікації. Зокрема, планується:

• утеплити фасад;
• замінити зовнішні вікна та двері;
• відремонтувати ґанки й козирки;
• облаштувати безперешкодний доступ для маломобільних людей;
• перепланувати частину внутрішніх приміщень;
• відремонтувати та облаштувати кабінети;
• оновити санвузли;
• замінити системи водопостачання та каналізації;
• оновити опалення;
• замінити вентиляцію;
• оновити електромережі.

Окремий блок проєктних рішень стосуватиметься систем безпеки та зв’язку. Планують передбачити пожежну сигналізацію та систему протидимного захисту, інтернет-мережу, відеоспостереження та систему контролю доступу.

Хто розроблятиме проєкт

Замовником робіт виступає державне підприємство «Місцеві дороги Запорізької області». Проєктні роботи замовили без проведення відкритих торгів, а виконавцем визначили ТОВ «ГРАДПРОЕКТ-М» (керівник — Дарья Скакун). За даними аналітичної системи Clarity Project, компанія є регулярним партнером ДП «Місцеві дороги Запорізької області». У період з 2024 по 2026 рік підприємство отримало від цього замовника 128 підрядів на загальну суму понад 35 мільйонів гривень.

Серед найбільш резонансних та відповідальних проєктів, якими займалася компанія «Градпроект-М» у регіоні — розробка проєктної документації для будівництва підземних шкіл-укриттів у Запорізькій області та коригування проєкту нового корпусу обласної дитячої лікарні вартістю близько 1,45 млн грн.

Розробку проєктно-кошторисного документації планують завершити до кінця 2026 року. Після цього вона має пройти експертизу. Тож наразі говорити про конкретні строки початку самого капітального ремонту та його загальну вартість зарано.

Якщо проєкт буде реалізований, медзаклад отримає оновлену будівлю з утепленим фасадом, доступним входом, відремонтованими приміщеннями, новими інженерними мережами та сучаснішими системами безпеки.

]]> Sat, 05 Sep 2026 09:44:08 +0300 Новини Медицини Запоріжжя Капремонт Облпсихдиспансер https://medinfo.zp.ua/ua/novosti_mediciny_zaporozhya/jazvy-vo-rtu-7-prichin-o-kotoryh-vy-mogli-dazhe-ne-dogadyvatsja/ Невелика болюча ранка (афта) на внутрішньому боці щоки, губи чи під язиком здатне перетворити звичайний прийом їжі або розмову на справжнє випробування. Виразки в ротовій порожнині — надзвичайно поширена проблема, з якою хоча б раз у житті стикалася більшість людей.

Зазвичай вона не становлять серйозної небезпеки та самостійно загоюються впродовж кількох днів. Проте бувають випадки, коли виразки довго не минають або мають незвичний вигляд. Що може бути причиною появи таких ранок та як прискорити їх загоєння?

Чому виникають виразки в роті

Утворення виразок — це специфічна реакція слизової оболонки рота на подразнення або внутрішні збої в організмі. Серед найпоширеніших тригерів виділяють:

1. Мікротравми слизової оболонки —найчастіша причина. Ви можете випадково прикусити щоку чи губу під час їжі, подряпати слизову жорсткою їжею (сухариками, чипсами), крайком відламаного зуба, неякісною пломбою або елементами брекет-системи.
2. Стрес та емоційне виснаження. Вони зменшують захисні ресурси організму, змінюють баланс мікрофлори в ротовій порожнині та роблять слизову вразливою.
3. Чутливість до якихось продуктів та алергії. Деякі люди помічають появу афт після вживання кислих фруктів (цитрусові, ананаси), томатів, шоколаду, кави, горіхів або гострих спецій.
4. Дефіцит вітамінів та мікроелементів. Хронічна поява виразок нерідко сигналізує про недостатність в організмі вітамінів групи B (особливо B12 та фолієвої кислоти), заліза або цинку.
5. Застосування агресивних засобів гігієни. Зубні пасти та ополіскувачі, що містять лаурилсульфат натрію (SLS), висушують слизову оболонку, витончуючи її захисний шар.
6. Гормональні коливання. У жінок поява виразок іноді спостерігається в певні фази менструального циклу або під час вагітності.
7. Супутні захворювання. Рецидивуючі афти можуть бути проявом системних патологій, таких як целіакія (непереносимість глютену), запальні захворювання кишківника (хвороба Крона, виразковий коліт) або імунодефіцитні стани.

Появу виразок іноді пов’язують із прийомом певних препаратів. Серед них — деякі протизапальні засоби, бета-блокатори та препарати, які застосовують при захворюваннях легень. Іноді причиною ранок у роті може стати відмова від куріння або рецидивуючий афтозний стоматит.

Як швидко та безпечно позбутися виразок

Звичайні афтозні виразки минають самостійно протягом 7–14 днів. Проте ви можете значно зменшити біль та прискорити процес регенерації. Серед методів, які працюють у домашніх умовах:

1. Місцеве лікування та знеболення. Це можуть бути спеціальні стоматологічні антисептичні та протизапальні гелі на основі холіну саліцилату, гіалуронової кислоти або бензидаміну. Вони створюють захисну плівку поверх ранки, знімають біль та пригнічують патогенну флору. Гарний ефект дають антисептичні розчини без спирту (наприклад, із хлоргексидином 0,05% або бензидаміном) або відвари трав із протизапальною дією (ромашка, шавлія). Для знезараження та зменшення набряку можна розчинити 1 чайну ложку солі у склянці теплої кип’яченої води та полоскати рот 2–3 рази на день.
2. Коригування раціону. На час загоєння повністю відмовтеся від гострої, солоної, занадто кислої, гарячої та твердої їжі. Віддавайте перевагу супам-пюре, йогуртам, кашам та тушкованим овочам комфортної кімнатної температури.
3. Зміна засобів догляду. Перейдіть на зубну пасту без лаурилсульфату натрію (SLS-free). Щоб не травмувати слизову додатково, використовуйте зубну щітку з м’якою щетиною (Soft).

Ні в якому разі не припікайте виразки. Використання спирту, зеленки, йоду чи перекису водню призводить до хімічного опіку слизової, що лише збільшить площу рани та уповільнить загоєння. Не приймайте антибіотики або протигрибкові препарати без призначення. Вони не діють на звичайні афти і можуть погіршити стан мікрофлори.

Коли варто терміново звернутися до лікаря?

Незважаючи на те, що більшість виразок не становлять загрози, зверніться до стоматолога або терапевта, якщо виразки:

• не гояться понад 2–3 тижні;
• з’являються постійно (частіше 3–4 разів на рік) або їх кількість надзвичайно велика;
• мають великий розмір (понад 1 см у діаметрі) або викликають інтенсивний біль, який не знімається знеболювальними;
•  супроводжується високою температурою тіла, збільшенням лімфовузлів або загальною слабкістю.

Пам’ятайте: одинична виразка — тимчасовий дискомфорт, але систематичний стоматит вимагає комплексного обстеження та виявлення першопричин уражень.

Головна причина цього феномену полягає в тому, що зловмисники детально описують симптоми, діагнози та схеми лікування, тоді як реальні люди неохоче діляться делікатними подробицями свого здоров’я у відкритому доступі.

Механізм обману: чому деталі викликають довіру

Учені проаналізували близько 35 тисяч відгуків, зібраних в Індії у 2015–2017 роках. Вони стосувалися лікарів різних спеціальностей — від сімейної медицини до стоматології та дерматології. Серед них дослідники ідентифікували 8313 фальшивих відгуків, створених самим медичним персоналом або залученими копирайтерами.

Окремо команда проаналізувала випадкову вибірку з 5000 відгуків. Виявилося, що фальшиві повідомлення в середньому були довшими та містили більше конкретних деталей про симптоми, діагнози, медикаменти й лікування. Парадоксально, але саме ці характеристики робили відгуки більш переконливими для читачів, приносили їм додаткові голоси за користність та вищі показники достовірності.

За словами провідної авторки дослідження Айшварії Діп Шукли, пацієнти попередньо хочуть отримати якомога більше інформації про лікаря, якому довірять своє здоров’я. При цьому короткий справжній відгук зазвичай містить лише оцінку роботи фахівця. Натомість вигаданий текст може бути побудований як детальна історія, де є опис симптомів, шлях до діагнозу, призначені препарати та результат лікування. Така розповідь створює ілюзію особистого досвіду, навіть якщо насправді автор ніколи не був пацієнтом цього лікаря.

Для людини, яка шукає медичну допомогу, це може стати проблемою. Вона здатна обрати фахівця не через його професійну кваліфікацію чи реальні результати роботи, а через переконливу, але вигадану історію.

Як розпізнати фейковий відгук про лікаря — поради науковців

Найбільше фальшивих відгуків в галузях із високою конкурентною боротьбою за клієнта — у приватній стоматології, косметології, психотерапії та фізіотерапії. Дослідники наголошують: ситуація ускладнилася з появою генеративного штучного інтелекту. Сучасні нейромережі дозволяють створювати тисячі правдоподібних, деталізованих «історій хвороби» у промислових масштабах.

Щоб захистити пацієнтів від маніпуляцій, науковці пропонують:

• Впроваджувати системи відгуків, прив’язані до підтвердженого електронного запису на прийом.
• Створювати перевірені державні або незалежні платформи оцінювання клінік із можливістю залишати анонімні, але верифіковані коментарі.
• Змінити формати відгуків, аби пацієнти могли ділитися якісним фідбеком без розкриття персональних медичних даних.

Якщо вам потрібно вибрати фахівця тієї чи іншої спеціалізації, обов’язково:

1. Читайте всі коментарі поспіль, звертаючи увагу на систематичні деталі сервісу, а не на 1–2 яскраві історії зцілення.
2. Будьте обачні з надмірною деталізацією. Якщо відгук містить занадто інтимні або розлогі подробиці аналізів чи процедур, які зазвичай люди не виставляють на загал, є висока ймовірність, що він замовний.
3. Не ігноруйте лікарів без відгуків. Переважна більшість задоволених пацієнтів взагалі не залишає коментарів в інтернеті.

Щоб не помилитися, сприймайте відгуки лише як одне з джерел інформації, а не як остаточний критерій вибору. Додатково перевіряйте освіту, спеціалізацію та професійний досвід фахівця, враховуйте рекомендації людей, яким ви довіряєте. За можливості звертайте увагу на те, чи має платформа механізми підтвердження факту відвідування лікаря. Пам’ятайте, що велика кількість позитивних відгуків не гарантує якості медичної допомоги, так само як невелика кількість відгуків не означає, що лікар поганий.

Дослідження команди професорки Клер Джейкоб отримало фінансування у розмірі 1,1 млн євро від ForTra gGmbH — організації, що підтримує перспективні медичні розробки на шляху від лабораторії до практичного застосування.

Що пропонують вчені

Розсіяний склероз — хронічне аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує мієлін — захисну оболонку нервових волокон головного та спинного мозку. Пошкодження мієліну порушує передачу нервових сигналів і може призводити до різноманітних симптомів, зокрема проблем із рухом, чутливістю, зором та координацією.

Сучасні препарати від розсіяного склерозу переважно спрямовані на зменшення запалення й кількості загострень та сповільнення прогресування захворювання. Водночас схвалених методів лікування, які безпосередньо відновлюють пошкоджений мієлін, поки немає.

Команда Клер Джейкоб понад 20 років вивчає механізми, які допомагають організму відновлювати мієлін. Дослідники звернули увагу на фермент HDAC2, який відіграє важливу роль у процесах відновлення мієлінової оболонки.

Під час пошуку речовини, здатної впливати на активність цього ферменту, вчені дослідили теофілін. Це не новий препарат — його використовують у медицині вже багато десятиліть, зокрема для лікування деяких захворювань дихальної системи.

У дослідах на мишах вчені встановили, що низькі дози теофіліну (значно нижчі, ніж ті, що застосовуються для лікування респіраторних захворювань) можуть підвищувати активність HDAC2 і сприяти відновленню мієліну.

Наступним завданням стало створення способу, який дозволив би тривалий час підтримувати в організмі невелику кількість теофіліну. Для цього дослідники розробили спеціальний трансдермальний пластир, який впродовж кількох днів доставляє препарат у кров через шкіру.

Наразі розробку планують передати виробнику медичних пластирів у Німеччині. Там технологію мають оптимізувати для масштабного виробництва відповідно до фармацевтичних стандартів GMP.

Майбутні випробування на людях

I фаза клінічного дослідження пройде в Університетському медичному центрі Майнца. На цьому етапі дослідники не перевірятимуть, чи здатний пластир відновлювати мієлін у людей із розсіяним склерозом. Насамперед оцінюватимуть його безпеку та переносимість, наскільки добре він тримається на шкірі та чи забезпечує необхідну доставку теофіліну в організм.

Якщо результати будуть позитивними, команда планує перейти до розширеної II фази дослідження за участю пацієнтів із розсіяним склерозом. Саме це випробування має показати, чи справді новий підхід може стимулювати ремієлінізацію у людей.

Якщо метод доведе свою дієвість, він потенційно може стати новим напрямом лікування розсіяного склерозу — із фокусом не тільки на запобіганні подальшому пошкодженню нервової системи, а й на її відновленні.

«Наша довгострокова мета — розробити терапію, яка не лише уповільнює прогресування захворювання, а й допомагає нервовій системі відновити вже завдані пошкодження», — зазначила Клер Джейкоб.

Для пацієнтів із цукровим діабетом I типу алгоритм забезпечення залишається незмінним — вони продовжують отримувати необхідні медичні вироби за раніше встановленою процедурою.

Як пацієнтам із діабетом II типу отримати тест-смужки: покрокова інструкція

Вперше призначити безкоштовні тест-смужки має ваш лікар-ендокринолог. Він вносить відповідний запис до індивідуального плану лікування в ЕСОЗ та формує перший електронний запит (е-Запит). Після фіксації призначення у плані лікування повторні е-запити на тест-смужки зможе виписувати не лише ендокринолог, а й сімейний лікар, терапевт чи педіатр, з яким підписано декларацію.

При формуванні е-Запиту на мобільний телефон пацієнта надходить СМС-повідомлення з унікальним номером та кодом погашення. Якщо пацієнт зареєстрований у системі без номера телефону, лікар видає інформацію у роздрукованій формі.

Зверніть увагу: е-Запит дійсний протягом 30 календарних днів із моменту формування.

Для отримання потрібних тест-смужок вам потрібно звернутися до будь-якої аптеки, яка має договір із НСЗУ за програмою «Доступні ліки».

Чим корисні баклажани

У 100 г сирого баклажана приблизно:

• 20–25 ккал;
• 2,5–3,5 г клітковини;
• близько 1 г білка;
• мінімум жирів.

Баклажани містять :

• Харчові волокна, які необхідні для нормальної роботи травної системи та контролю рівня холестерину й глюкози в крові.
• Антоціани. Саме вони надають овочу характерного фіолетового кольору. Насунін і хлорогенова кислота нейтралізують вільні радикали, зменшують окиснювальний стрес і захищають клітини від пошкоджень. Це допомагає знизити ризик хронічних запальних процесів і передчасного старіння. Деякі дослідження вказують на потенційну захисну дію антиоксидантів баклажана щодо мозку та очей.
• Поліфеноли (зокрема хлорогенова кислота) — можуть сповільнювати розщеплення вуглеводів і покращувати чутливість до інсуліну. Це робить баклажани корисним продуктом для людей, які стежать за глікемією.
• Калій — мінерал, який бере участь у підтриманні нормальної роботи м’язів та нервової системи. Він сприяє нормалізації водного балансу і допомагає контролювати артеріальний тиск.
• Багато води та мінімум калорій. У поєднанні з клітковиною це робить їх ситним компонентом раціону.
• Вітаміни групи B — підтримують нервову систему та енергетичний обмін.
• Марганець — важливий для здоров’я кісток.

Баклажани містять невеликі кількості фолатів, вітаміну К, вітаміну С та інших мікронутрієнтів. Водночас не варто сприймати баклажани як основне джерело якогось одного вітаміну. Їхня перевага — у поєднанні клітковини, води, мінералів і різноманітних рослинних сполук.

Як правильно готувати, щоб зберегти користь

1. Не знімайте шкірку — саме в ній найбільше насуніну.
2. Найкращі способи приготування: запікання, тушкування, гриль, приготування на пару. Під час смаження баклажани легко вбирають олію, що підвищує калорійність готової страви.
3. Молоді плоди містять менше гіркоти. Якщо баклажан гіркий, можна посолити нарізані шматочки на 20–30 хвилин і промити.
4. Овоч добре поєднується з часником, томатами, зеленню, оливковою олією, сиром і бобовими.

Кому варто бути обережним

Баклажани загалом добре переносяться більшістю людей і можуть бути частиною різноманітного раціону. Проте вони належать до родини пасльонових і містять невелику кількість соланіну (особливо в незрілих або перезрілих плодах).  Обережно вживати цей овоч потрібно людям, які мають алергію на пасльонові та сам баклажан.

Помірнв кількість необхідна людям із захворюваннями нирок, жовчного міхура, подагрою або індивідуальною непереносимістю та тим, кому лікар рекомендував обмежувати калій.

Чи шкідливі безпровідні навушники для вух?

Самі по собі безпровідні навушники не є небезпечними, але їх неправильне або занадто тривале використання може завдати шкоди здоров’ю.

1. Електромагнітне випромінювання (Bluetooth)

Безпровідні навушники використовують малопотужні радіохвилі частотою близько 2,4 ГГц. Рівень випромінювання (SAR) у Bluetooth-пристроях у сотні разів нижчий, ніж у звичайного смартфона. Наразі немає наукових доказів того, що це випромінювання викликає пухлини чи інші патології.

2. Гучність та акустична травма

Тривале прослуховування звуку на високій гучності знижує слух. Звук понад 85 дБ при тривалому впливі руйнує волоскові клітини внутрішнього вуха (равлики), які не відновлюються. Це призводить до приглухуватості та постійного шуму у вухах (тинітусу).

3. Тривалість носіння та мікрофлора

Перекриття слухового каналу створює парниковий ефект. Внутрішньоканальні навушники (вакуумні) блокують циркуляцію повітря, підвищують вологість та температуру у вусі. Як пояснює лікар Мед-Атлант, де є біоревіталізація обличчя та лікування проблем з вухами, це ідеальне середовище для розмноження бактерій та грибків, що може викликати зовнішній отит.

4. Сірчані пробки

Механічне проштовхування вушної сірки всередину. Регулярне вставляння амбушюрів протискує природний захисний шар сірки вглиб слухового проходу до перетинки, стискаючи його та утворюючи пробки.

5. Шумозаглушення (ANC) та втрата пильності

Вплив на вестибулярний апарат та безпеку. Активне шумозаглушення у деяких людей викликає відчуття тиску у вухах, запаморочення або нудоту через розходження між зоровим сприйняттям й сигналом від вестибулярного апарату. Крім того, повна ізоляція від навколишніх звуків на вулиці підвищує ризик травматизму.

Правила безпечного користування

1. Дотримуватися правила 60/60. Слухати музику на гучності не більше 60% від максимуму протягом не більше 60 хвилин поспіль.
2. Регулярно дезінфікувати амбушюри та чистити навушники від забруднень.
3. Віддавати перевагу накладним або повнорозмірним навушникам для тривалого носіння, оскільки вони менше тиснуть на слуховий прохід.

Ключові переваги

1. Свобода рухів. Відсутність дротів, які плутаються або заважають під час тренувань, ходьби чи роботи.
2. Сучасні функції. Вбудоване активне шумозаглушення (ANC), режим прозорості, сенсорне керування та підтримка голосових помічників.
3. Універсальність. Швидке перемикання між різними пристроями через Bluetooth.

Безпровідні навушники безпечні для здоров’я, якщо дотримуватися базових правил гігієни слуху. Головну загрозу становить не технологія Bluetooth, а висока гучність та тривале безперервне використання.

Сальмонельоз — це гостра інфекційна хвороба, яку спричиняють бактерії роду Salmonella. Інфекція вражає шлунково-кишковий тракт і супроводжується важким отруєнням. Основними симптомами є підвищена температура тела, нудота, блювота, переймистий біль у животі та тривала діарея. Найтяжче захворювання протікає у маленьких дітей та людей похилого віку через ризик швидкого зневоднення організму.

Як поширюється інфекція та як від неї захиститися

Основним джерелом зараження є продукти харчування тваринного походження (яйця, м’ясо, птиця, молоко), а також брудна вода чи недотримання правил гігієни під час приготування їжі.

Ключові правила профілактики сальмонельозу:

1. Термічна обробка. Ретельно проварюйте та прожарюйте м’ясо й птицю. Уникайте споживання сирих яєць чи яєчні з рідким жовтком.
2. Гігієна рук. Завжди мийте руки з милом після відвідування туалету, повернення з вулиці та перед кожним прийомом чи приготуванням їжі.
3. Роздільне зберігання. Зберігайте сирі продукти окремо від готової їжі в холодильнику. Використовуйте окремі дошки та ножі для обробки сирого м’яса та риби.
4. Безпечна вода та чистота. Споживайте лише кип’ячену або бутильовану воду, а також ретельно мийте овочі, фрукти та зелень перед вживанням.

При появі перших ознак кишкового розладу фахівці закликають негайно звертатися до лікаря та не займатися самолікуванням.

Результати опубліковані в журналі Nutrients.

Як проходили дослідження

У дослідженні взяв участь 51 здоровий чоловік віком від 18 до 30 років, які зазвичай споживали менше ніж 150 мг кофеїну на день.

Учасники пройшли кілька лабораторних тестувань. В один із днів вони отримували 300 мг кофеїну приблизно о 6:30 ранку, в інший — плацебо, а ще в один — не приймали жодної таблетки. Усі умови були стандартизованими: учасники дотримувалися однакового режиму сну, утримувалися від кофеїну та алкоголю напередодні й приходили на тестування натщесерце.

Вчені перевіряли пам’ять, увагу, виконавчі функції, реактивну спритність, температуру тіла, настрій, сонливість, рівень енергії, голод і відчуття ситості.

Основні результати

Результати когнітивних тестів не показали суттєвої різниці між днями, коли учасники отримували кофеїн, плацебо або нічого. Зокрема, 300 мг кофеїну не покращили результати тестів на пам’ять, увагу та виконавчі функції. Не було помітного впливу й на швидкість виконання когнітивних завдань.

Так само кофеїн не покращив показники реактивної спритності. У групі з 27 учасників, які проходили відповідний тест, не було суттєвої різниці у швидкості рухів, когнітивно-моторній ефективності чи стабільності результатів.

Автори дослідження зазначають, що отримані результати можуть бути пов’язані з тим, що тестування проводилося натщесерце та серед молодих людей, які не мали звички до щоденного вживання кофеїну. Для остаточних висновків планують провести додаткові тести за участю жінок, професійних спортсменів та людей із різними добовими біоритмами.

Але що про це каже наука?

Для чого організму потрібен білок

Білок — один із трьох основних макронутрієнтів, життєво необхідних організму. Вуглеводи та жири слугують насамперед джерелом енергії, а білок розщеплюється до амінокислот, які потім використовуються як своєрідні «будівельні блоки». Без них не буде повноцінної роботи серця, травного тракту, імунної та нервової систем, вироблення гормонів і відновлення тканин.

Із 20 амінокислот дев’ять є незамінними — організм не може виробляти їх самостійно, тому вони мають надходити з їжею. У більшості білків рослинного походження, якими багаті бобовіі, горіхи, крупи, бракує певних амінокислот. Наприклад, у злаках мало лізину, а в бобових — метіоніну. Винятком серед рослин є соя та кіноа, які мають близький до повноцінного профіль.

Білок із м’яса, риби, яєць та молочних продуктів має дві ключові переваги: він містить абсолютно всі незамінні амінокислоти та засвоюється значно краще за рослинний. Щоб уникнути дефіциту важливих органічних сполук, харчування має бути різноплановим.

Скільки білка потрібно людині

Потреба в білку залежить від віку, статі, рівня активності та стану здоров’я. Науковці вважають, що на добу доросла людина потребує приблизно 1,2–1,6 грама білку на кілограм маси тіла. Тобто при вазі 68 кг достатньо 80–110 грамів цього нутрієнта. Зазвичай така кількість при збалансованному харчуванні надходить до організму з їжею.

Для більшості з нас захоплення білковими добавками та ультраобробленими протеїновими смаколиками має мінуси. По-перше, вони не замінюють рибу, яйця, кисломолочні продукти, бобові, горіхи, насіння та сою, які крім білка забезпечують організм іншими поживними речовинами.

По-друге, деякі збагачені білком батончики, пластівці чи випічка містять багато цукру, солі або насичених жирів, що шкодить здоров’ю. По-третє, надмірне споживання білка без потреби може створювати зайве навантаження на нирки та травну систему.

Водночас в певних випадках прийом протеїнових продуктів буває цілком виправданим. Вони допоможуть при відновленні після травм або в ситуаціях, коли ви не встигаєте або не можете отримати достатню кількість білка зі звичайної їжі. Будуть корисні літнім, ослабленим людям та тим, хто не має апетиту.

Чи нарощує протеїн м’язи

Головна омана протеїнової манії — уявлення про те, що білок сам по собі нарощує м’язи. Наукові дослідження, зокрема клінічні випробування за участю людей похилого віку, чітко демонструють: споживання білка збільшує об’єм, силу та функціональність м’язів тільки у поєднанні з інтенсивними силовими тренуваннями (тренуваннями з опором).

Для запуску молекулярних механізмів росту м’язів необхідний сигнал — фізичне навантаження та регулярне прогресуюче збільшення ваги. При заняттях з опором м’язи працюють із зусиллям. Організм реагує на це перебудовою м’язової тканини: за умови достатнього відновлення та харчування вона може ставати сильнішою і збільшуватися в об’ємі.

Для підтримки та розвитку м’язової маси важлива комбінація кількох факторів:

• достатня кількість білка в раціоні;
• регулярні силові тренування;
• поступове збільшення навантаження;
• достатня кількість енергії та інших поживних речовин;
• повноцінне відновлення.

Силові вправи важливі не лише для спортсменів. Вони допомагають протидіяти втраті м’язової маси під час старіння, після травм і в деяких ситуаціях, пов’язаних зі зниженням ваги.

Твердження «чим більше білка, тим краще» — надто спрощене. Для більшості людей важливіше не додавати білок буквально в кожен продукт, а забезпечити різноманітний раціон із достатньою кількістю якісних джерел протеїну, а також овочів, фруктів, цільнозернових продуктів та інших поживних компонентів.

А якщо мета — стати сильнішим або наростити м’язи, одних протеїнових коктейлів недостатньо. М’язам потрібен не тільки білок, а й робота.

Що зміниться

Заступник міністра охорони здоров’я Євген Гончар зазначив, що сам психіатричний діагноз, зокрема деменція, не є автоматичною підставою для постійного перебування людини у психіатричному стаціонарі.

Госпіталізація має бути необхідною тоді, коли стан пацієнта загострився і його неможливо стабілізувати амбулаторно. Після покращення стану людині має бути забезпечений інший вид підтримки — наприклад, соціальний догляд, проживання в психоневрологічного інтернату, допомога соціальних служб тощо.

Нові критерії повинні допомогти медичним закладам визначати подальший маршрут пацієнта.

Чим це може загрожувати пацієнтам

Головний ризик полягає не стільки у самій зміні критеріїв госпіталізації, скільки в тому, чи буде людині куди повертатися після виписки.

Якщо пацієнт більше не має медичних показань для перебування у психіатричній лікарні, але водночас не може самостійно жити, потребує постійного нагляду або допомоги у повсякденних справах, виникає питання: хто і де забезпечить йому необхідний догляд?

Особливо гостро це може стосуватися людей із деменцією, тяжкими психічними розладами, інвалідністю або тих, хто не має родичів, здатних забезпечити цілодобову підтримку.

Якщо соціальних місць недостатньо, формальна зміна статусу пацієнта не вирішує його проблему. Людина може опинитися між двома системами: медики вже не мають підстав утримувати її у стаціонарі, а соціальна служба ще не може забезпечити необхідний догляд.

Ще одна проблема — відповідальність родини

У ситуації, коли пацієнта виписують із лікарні, але він не здатний самостійно забезпечувати власну безпеку, значна частина навантаження може фактично перейти на родичів. Для сім’ї це може означати необхідність організовувати постійний нагляд, догляд, прийом ліків, харчування та побутову допомогу.

Водночас далеко не кожна родина має фінансові, фізичні та психологічні ресурси для такого догляду.

Саме тому важливо, щоб нові критерії госпіталізації працювали не окремо, а разом із реальним соціальним маршрутом пацієнта.

Якщо лікарня визначає, що людині більше не потрібне стаціонарне лікування, має бути зрозуміло, куди її направлять далі, хто відповідатиме за організацію допомоги та чи є там вільне місце.

Інакше існує ризик, що проблема просто переміститься з психіатричної лікарні до родини або залишиться невирішеною.

Що кажуть у МОЗ

У міністерстві наголошують, що мета змін — не позбавити пацієнтів допомоги, а розмежувати медичне лікування та соціальний догляд.

Психіатрична лікарня має бути місцем, де людина отримує необхідне лікування під час загострення, а не постійним місцем проживання через відсутність альтернатив.

Водночас успіх реформи значною мірою залежатиме від того, наскільки швидко розвиватиметься соціальна сфера: психоневрологічні інтернати, підтримане проживання та інші послуги.

Для пацієнта головним має залишатися не сам факт виписки з психіатричної лікарні, а безперервність допомоги: якщо стаціонар більше не потрібен, людина повинна отримати безпечну та доступну альтернативу. А як воно буде насправді — покаже час.

Результати дослідники представили на осінній зустрічі Американського хімічного товариства (ACS), яка проходить 23–27 серпня 2026 року.

Чому нова вакцина краще за ті, що вже використовують в медицині

Сучасні вакцини значною мірою спрямовані на гемаглютинін (HA) – поверхневий білок вірусу. Але HA швидко мутує, через що склад вакцин доводиться регулярно оновлювати, а люди змушені вакцинуватися щорічно.

Дослідники вирішили використати іншу мішень — білок M2. Він необхідний для розмноження, але змінюється значно повільніше та має високу схожість у різних штамах грипу А.

Для створення вакцини задіяли звичайні пекарські дріжджі Saccharomyces cerevisiae. За допомогою генетичного редагування їх змусили виробляти велику кількість білка M2. Потім із клітин отримували вірусоподібні частинки (VLP) на поверхні яких розміщувався білок грипу.

Ці частинки імітують певні характеристики вірусу — зокрема розмір і форму, — але не містять генетичного матеріалу, який здатен інфікувати організм. За задумкою аспіранта університету Транг Хоанга, включення великої кількості M2 до VLP може збільшити здатність вірусного білка викликати імунну відповідь.

Оезультати дослідження нової вакцини

Для перевірки ефективності новоствореної вакцини Хоанг вакцинувала нею 18 мишей. Через деякий час у їх сироватці крові була виявлена велика кількість антитіл проти M2 з п’яти штамів грипу. При контакті  вакцинованих мишей з трьома різними штамами грипу спостерігався 100% захист від інфекції. Вчені сподіваються, що імунітет до грипу буде зберігатися роками, а можливо — й усе життя

Однак про відмову від щорічної вакцинації поки що говорити зарано. Дослідникам належить з’ясувати ефективність та безпеку нової вакцини для людей. Якщо випробування дадуть позитивний результат, нова технологія може стати основою для створення більш універсальної пероральної вакцини проти грипу, яка вимагатиме значно рідкісної ревакцинації.

Основні висновки дослідження

Під керівництвом професорки психіатрії Мори Дюпон дослідники проаналізували майже пів мільйона клітин гіпокампу — ділянки мозку, що відповідає за епізодичну пам’ять та емоційні реакції. Завдяки аналізу тканин донорів учені зафіксували активність генів і білків у кожній окремій клітині. При цьому у хворих відмічалися:

1. Втрата нейрогенезу та адаптивності. Без появи нових нейронів мозок втрачає здатність ефективно адаптуватися до стресу. Це порушує процес «розділення патернів» — спроможність відокремлювати поточні події від минулого негативного досвіду. У результаті пацієнти схильні трактувати нейтральні ситуації виключно в негативному світлі.
2. Масштабні молекулярні порушення. Аналіз клітин показав, що при депресії змінюється робота цілої мережі гіпокампа. Дослідники виявили порушення активності генів, пов’язаних із формуванням нових зв’язків між нейронами, енергетичним забезпеченням клітин і транспортуванням речовин усередині них.
3. Запалення, ознаки клітинного стресу та епігенетичні зміни. Відмічаються зміни в генах, що беруть участь у створенні нових зв’язків та перехресних зв’язків між нейронами, забезпеченні клітин енергією та транспортуванні вантажів усередині клітин. У трисинаптичному ланцюзі гіпокампа, який відіграє важливу роль у формуванні нових емоційних спогадів, вчені виявили ознаки запалення та клітинного стресу. При цьому фіксувались як генетичні схильності до розладу, так і епігенетичні механізми — своєрідні «перемикачі» генів, які активуються зовнішніми чинниками, наприклад, хронічним стресом, старінням, навколишним середовищем тощо.

«Широкий спектр виявлених ефектів свідчить про те, що депресія — це, можливо, не одна хвороба, а ціла група розладів з різними патогенетичними механізмами», — зазначає Мора Дюпон.

Дослідники припускають, що відновлення нейрогенезу в гіпокампі в майбутньому може стати одним із підходів до лікування депресії. Ідея полягає в тому, що відновлення здатності мозку формувати нові нейрони потенційно може допомогти перебудувати нейронні мережі, пов’язані з пам’яттю та емоційними реакціями. Науковці прагнуть перекласифікувати депресію за її молекулярними та клітинними характеристиками — за аналогією з сучасними підходами в онкології. Це дозволить відійти від універсальних систем лікування та розробити точкові терапевтичні методи, спрямовані на відновлення нейрогенезу та переналаштування ланцюгів гіпокампу.

Історія хвороби: від спортивної травми до втрати нюху

Проблема 51-річного пацієнта Юрія розпочалася ще у 2016 році після звичайної травми під час гри у м’яч. Через ускладнення після операції з вирівнювання перегородки (септопластики) у чоловіка утворився наскрізний отвір.

Впродовж дев’яти років життя Юрія перетворилося на постійну боротьбу з дискомфортом: сухість, кірки у носі, необхідність щоденних промивань та повна втрата здатності розрізняти запахи.

«Я шукав хірурга багато років. Були поїздки до лікарів з Ізраїлю, Німеччини, Києва — консультувався онлайн та очно. Але щоразу чув відмову: казали, що це дуже важкий випадок, «ми не в стані таке закрити». І я вже почав звикатися з тим, що мені ніхто не допоможе…» — пригадує Юрій.

Звернутися до Запорізької обласної клінічної лікарні чоловікові порадила лікарка-стоматолог.

Унікальна операція та п’ять місяців боротьби

Пластики носової перегородки вважаються складними в хірургії, однак у випадку Юрія отвір сягав майже 4,5 сантиметра. Для закриття такого отвору потрібно сформувати великий тканинний клапоть. Що він більший, то вища вірогідність, що через недостатнє кровопостачання тканина не приживеться.

Після першої складної операції пацієнт протягом п’яти місяців перебував під постійним наглядом лікарів. Коли на одній із ділянок виявили атрофію слизової, медики провели повторне хірургічне втручання. Під час нього лікарі для створення надійної опори використовували аутотрансплантат — хрящ із вушної раковини самого пацієнта, додатково накритий надхрящницею (щільною фіброзною мембраною із сполучної тканини) і слизовою оболонкою.

«У моїй практиці це найбільша перфорація, яку я закривав. Зараз перегородка ціла, слизова з обох боків виглядає нормально, а носове дихання повністю відновлене», — зазначив завідувач ЛОР-відділення ЗОКЛ Олексій Тилля.

Сьогодні пацієнт повністю відновився. Він знову може вільно дихати, плавати, займатися спортом і кататися на велосипеді. Головне надбання для чоловіка — повернення нюху.

«Я знову повноцінна людина. Раніше міг зайти в магазин парфумерії, мені давали десятки одеколонів, а для мене вони були практично однаковими. Тепер усе зовсім інакше. Лікарі зробили те, на що я вже перестав сподіватися», — ділиться враженнями Юрій.

Часто ми роками звикаємо жити з дискомфортом, вважаючи ускладнене дихання після травм чи операцій чимось незворотним. Проте сучасні методи мікрохірургії дозволяють відновлювати анатомію та функції ЛОР-органів навіть у найскладніших ситуаціях.

У Запорізькій обласній клінічній лікарні працює команда фахівців, яка володіє передовими техніками реконструктивної хірургії. Тут не дають марних обіцянок, а шукають дієві рішення, орієнтовані на індивідуальні потреби кожного пацієнта.

Кажани відіграють важливу роль у природі, однак, мало хто замислюється про те, що вони, як і інші ссавці, можуть бути носіями вкрай небезпечного вірусу сказу.

Чи всі кажани переносять сказ

Сказ — це гостре вірусне захворювання, яке у разі появи симптомів практично завжди закінчується смертю. Основний шлях передачі — слина інфікованої тварини. Вірус може потрапити в організм через укус, подряпину, пошкоджену шкіру або слизові оболонки очей, носа чи рота.

Водночас, далеко не всі кажани інфаковані. Але відрізнити за зовнішнім виглядом заражену тварину від здорової не завжди можливо. Тому до контакту з ними потрібно ставитися обережно.

Особливо небезпечні ситуації, коли кажан:

• вкусив або подряпав людину;
• сидить на землі та не може нормально літати;
• поводиться незвично;
• потрапив у приміщення та контактував із людиною;
• торкався відкритої рани або слизових оболонок.

Хвора на сказ тварина втрачає орієнтацію. Якщо вона лежить на землі, активна вдень, залетіла в приміщення або не може злетіти — з високою долею ймовірністі вона може бути інфікована.

Як захистити себе та близьких

Щоб кажани випадково не залетіли до кімнати, встановіть москітні сітки на вікна та вентиляційні отвори.

Якщо кажан уже знаходиться у помешканні:

• Не панікуйте та не намагайтеся його збити чи вигнати руками.
• Виведіть із кімнати дітей та домашніх тварин.
• Увімкніть світло, зачиніть міжкімнатні двері, відчиніть вікно та зачекайте — найчастіше тварина вилетить самостійно.
• Якщо кажан сів, надягніть товсті шкіряні або будівельні рукавички, накрийте його коробкою чи банкою, обережно підсуньте піднизу щільний картон і випустіть тварину на вулицю (увечері або вночі).

Що робити, якщо кажан вкусив або подряпав

У таких ситуаціях діяти потрібно якнайшвидше:

1. Негайно та ретельно впродовж 15 хвилин промийте під проточною водою з милом місце контакту. Мильний розчин ефективно руйнує оболочку вірусу.
2. Продезінфікуйте краї рани. Обробіть їх 70% спиртом або антисептиком на основі йоду.
3. Терміново зверніться до лікарні або найближчого травмпункту. Залежно від характеру контакту лікар може призначити курс вакцинації, а в окремих випадках — також антирабічний імуноглобулін. У випадку потрапляння вірусу до організму людини курс антирабічних щеплень — єдиний спосіб урятувати життя.

Після розвитку клінічних проявів ефективного лікування сказу практично не існує. Сучасна вакцинація передбачає серію з 5–6 уколів у плече (а не 40 у живіт, як робили раніше).

Як поводитися, якщо не впевнені, чи був укус

У кажанів дуже дрібні й гострі зуби. Їхній укус або подряпина майже не відчуваються, особливо якщо це сталося уві сні. Особливо уважними потрібно бути при контакті тварини із дитиною, людиною, яка спала, або людиною, яка не може точно описати ситуацію.

У такому разі необхідно звернутися до медиків і розповісти про всі обставини контакту.

Приблизно 65% дорослого населення США щодня вживають принаймні один солодкий напій. Хоча раніше солодку газовану воду та соки вже пов’язували з підвищеним ризиком розвитку раку печінки, молочної залози та кишечника, прямих доказів щодо її впливу на шлунок досі не було.

Основні висновки науковців

Дослідники проаналізувавши дані понад 112 тисяч дорослих, які впродовж десятиліть надавали інформацію про харчування, спосіб життя та стан свого здоров’я. За період спостереження рак шлунка виявили у 278 осіб.. Після врахування різних потенційних факторів ризику з’ясувалося, що люди, які щодня випивали щонайменше одну порцію напою з цукром, мали у 2,45 раза вищий ризик раку шлунка, ніж ті, хто вживав такі напої рідше ніж раз на місяць. Зв’язок спостерігався як у чоловіків, так і у жінок. Проте серед жінок, які споживали більше ніж один такий напій щодня, імовірність захворіти була втричі вищою (у 3,04 раза) порівняно з тими, хто майже їх не пив. До групи підсолоджених цукром напоїв відносили звичайну солодку газовану воду, пунші, лимонади, спортивні напої.

Цікаво, що підвищена захворюваність на рак шлунка також чітко корелює із загальним високим споживанням фруктози, але не має жодного зв’язку з питтям низькокалорійних дієтичних рідин зі штучними підсолоджувачами.

«Це перше дослідження, яке демонструє зв’язок між споживанням підсолоджених цукром напоїв та раком шлунка у населення США. Рак шлунка є п’ятою провідною причиною смерті від онкології у світі, але ми дуже мало знаємо про те, як саме раціон харчування сприяє його розвитку»*, — зазначив старший автор дослідження, гастроентеролог та епідеміолог Ендрю Т. Чан.

Науковці також перевірили, чи є зв’язок між солодкими напоями та інфекцією Helicobacter pylori (поширеною бактерією, що є головним фактором ризику виразки та раку шлунка). Аналіз підгрупи з 940 осіб показав, що вживання цукру не пов’язане з наявністю цієї інфекції.

Оскільки дослідження має обсерваційний характер, вчені підкреслюють необхідність подальших робіт, щоб до кінця зрозуміти біологічний механізм, через який фруктоза та цукор впливають на клітини шлунка. Проте отримані результати вже зараз є вагомим аргументом для перегляду щоденних звичок харчування.

Склад екстракту та його особливості

Для виготовлення добавок використовують екстракт листя Ginkgo biloba. Сировина містить комплекс біологічно активних речовин. Серед них найбільше вивчені флавоноїдні глікозиди та терпенові лактони. Склад конкретного засобу залежить від технології виробника. Тому продукти з однаковою рослиною можуть відрізнятися концентрацією компонентів.

Інтерес до гінкго пов’язаний переважно з когнітивними функціями та кровообігом. Водночас рослинне походження не означає відсутність обмежень. Результати досліджень залежать від показання, дозування та характеристик використаного екстракту. Через це добавку не варто сприймати як універсальний засіб для покращення пам’яті.

На що дивитися при виборі добавки

На упаковці корисно перевірити не тільки назву рослини. Значення мають форма екстракту, його кількість та рекомендована виробником добова порція. Окремо перевіряють допоміжні компоненти й кількість капсул. Така інформація допомагає порівнювати продукти за конкретними параметрами.

Перед придбанням варто звернути увагу на:

• дозування екстракту в одній капсулі;
• рекомендовану виробником схему приймання;
• склад та наявність допоміжних речовин;
• кількість капсул всередині упаковки;
• зазначені виробником протипоказання та застереження.

Цифра на лицьовій стороні упаковки не дає повної картини. Два продукти з різним дозуванням можуть передбачати неоднакову кількість прийомів протягом дня. Порівнювати їх коректніше за повним складом та рекомендаціями виробника.

Сумісність з ліками потребує уваги

Гінкго може взаємодіяти з деякими лікарськими засобами. Особливої обережності потребує одночасний прийом препаратів, які впливають на згортання крові. Обговорити добавку з лікарем також варто перед запланованими операціями. Самостійно змінювати призначену медикаментозну терапію через приймання гінкго не слід.

Небажані реакції теж повністю виключати не можна. В окремих людей можливі головний біль, дискомфорт травної системи або алергічні прояви. При появі незвичних симптомів приймання припиняють та звертаються до фахівця.

Добавка не замінює діагностику

Погіршення пам’яті, концентрації або працездатності має різні причини. Подібні скарги можуть супроводжувати недосипання, перевтому та деякі захворювання. Тому тривалі чи виражені симптоми потребують медичної оцінки. Рослинна добавка не повинна відкладати звернення до лікаря та необхідне обстеження.

Самолікування може бути шкідливим для здоров’я. Перед застосуванням будь-яких препаратів і дієтичних добавок рекомендується проконсультуватися з лікарем.