Порушення прав лікарів в Україні: до кого звертатися та як діяти

Все частіше зустрічаються випадки порушення прав медичних працівників. У тому числі це стосується трудових відносин.

Так, у деяких медичних закладах лікарів безпідставно переводять на неповну ставку, незаконно відправляють у відпустку власним коштом або ж не доплачують до зарплатні.

Регулює права медичних працівників  закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я». Він містить окрему статтю, яка передбачає професійні права та пільги медичних працівників.

Серед них:

• право на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;
• право на належні умови професійної діяльності;
• право на обов’язкове страхування коштом власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди життю і здоров’ю медичного працівника у зв’язку з виконанням ним своїх професійних обов’язків у передбачених законодавством випадках;
• право на вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності та ін.

Найчастіше роботодавці державних або комунальних медичних закладів порушують наступні права:

• трудові та соціальні права медичних працівників;
• відсутність гарантій фізичної безпеки медичних працівників.

Однією з умов, що сприяє порушенню прав медичних працівників, власне і є недостатнє знання цих прав самими медиками. Також відсутня вкорінена традиція відстоювати свої права за допомогою юридичних засобів.

«Медінфо» вирішило інформаційно допомогти медичним працівникам, які стикаються з порушенням своїх прав. Саме тому ми поспілкувалися з правозахисником у сфері трудового права Ігорем Токовенком, який дав короткий алгоритм дій у таких ситуаціях.

Крок 1

Звернутись у профспілку.

Профспілка, як організована частина колективу, може закрити це питання через переговори з роботодавцем. Якщо через діалог проблема не буде вирішена, профспілка має право зробити офіційне подання на усунення порушень трудового законодавства. Якщо воно не буде виконано, можна переходити до наступного кроку.

Крок 2

Звернутись у Державну службу України з питань праці.

Інспекція праці має виявляти порушення, надавати приписи на їх усунення, накладати на роботодавців штрафи.

«Однак, останні роки інспекція праці функціонує вкрай погано з огляду на череду мораторіїв на перевірки бізнесу, недостатність законодавчої бази та відсутність політичної волі на те, щоб такий орган ефективно діяв. Тож навряд звернення сюди дасть результат, скоріше за все нам дадуть відписку, у якій спрямують на наступний крок», – говорить правозахисник.

Крок 3

Зверненутися до суду.

У підготовці позовної заяви може допомогти профспілка. І хоча процесуальне законодавство встановлює відносно короткі строки розгляду трудових спорів (у межах кількох місяців) насправді розгляд у двох інстанціях часто триває близько року.

Тож з погляду правозахисника найефективнішим засобом, а особливо – в умовах урізання трудових прав, є колективні методи захисту  через профспілку.

«Якщо ж профспілка у вашому підприємстві (закладі) є недієвою та залежною від роботодавця, варто разом із колегами створити осередок дієвої та (вкрай бажано) об‘єднати у ній більшість колективу. Адже голос багатьох чують завжди краще, ніж голос одиниць», – вважає Ігор Токовенко.

Тож, підсумовуючи, варто зазначити, що головне – знати свої права та не сидіти склавши руки у випадках, коли їх порушують. А діяти, коли їх можна і треба захистити.