Науковці розробили метод допомоги пацієнтам із високим ризиком відторгнення донорських органів
Міжнародна команда дослідників під керівництвом спеціалістів Віденського медичного університету повідомила про важливий прорив у трансплантаційній медицині. Лікарям вдалося успішно пересадити нирку 37-річному пацієнту, який понад 12 років перебував на діалізі. Після двох попередніх трансплантацій у нього сформувався дуже високий рівень антитіл до антигенів тканинної сумісності (HLA). Тому імунна система відторгала практично будь-який потенційний донорський орган, а можливість знайти сумісну нирку фактично дорівнювала нулю.
Результати клінічного випадку опубліковані в одному з найавторитетніших медичних журналів світу — The New England Journal of Medicine.
Як проходило лікування
Дослідницька група під керівництвом Ґеорґа Беміґа та Мартіни Шацль з Медичного університету Відня вирішила застосувати інноваційний підхід. Вони використали теклістамаб — протипухлинний препарат, що призначається при мієломі (раку крові). Він точково знищує клітини кісткового мозку та крові, що відповідають за продукування антитіл.
Терапія теклістамабом тривала 31 тиждень. За цей час ліки значно зменшили рівень антитіл, чого раніше не вдавалося зробити жодними традиційними методами десенсибілізації.
Як зазначила провідна авторка дослідження Мартіна Шацль, під час курсу ті донорські маркери, на які організм пацієнта раніше реагував агресивним відторгненням, поступово почали розцінюватися імунною системою як безпечні. Зрештою медики змогли підібрати відповідну донорську нирку та успішно провести операцію. Наразі пацієнт почувається добре, його нова нирка працює повноцінно, а потреба в процедурах діалізу повністю відпала.
Науковці зазначають, що від 20 до 30% людей, які очікують на трансплантацію нирки, мають високий рівень HLA-сенсибілізації. Існуючі методи зниження кількості антитіл часто дають лише короткочасний ефект, тоді як новий підхід може забезпечити більш тривалу імунологічну відповідь.
Фахівці вважають, що відкриття може змінити підходи до лікування пацієнтів із найскладнішими випадками та розширити можливості трансплантації. У перспективі методику також планують дослідити для трансплантації серця, лікування реакцій відторгнення після пересадки та навіть ксенотрансплантації — пересадки органів від генетично модифікованих тварин.
Водночас автори підкреслюють, що поки йдеться про перший успішний клінічний випадок. Для підтвердження ефективності та безпечності нового підходу необхідні масштабні клінічні дослідження, які вже готуються у Віденському медичному університеті.