Антиоксидантна “бомба”: у гранаті виявили нові корисні сполуки
Гранат містить значно більше корисних речовин, ніж вважалося раніше. Нове дослідження показало, що частина антиоксидантів у цьому фрукті залишається «прихованою», оскільки вони зв’язані з харчовою клітковиною. Саме ці сполуки можуть суттєво збільшувати загальну антиоксидантну здатність граната.
Результати роботи були опубліковані у науковому журналі Antioxidants. У дослідженні вчені проаналізували склад гранату, особливу увагу приділивши поліфенолам — біологічно активним речовинам рослинного походження, відомим своїми антиоксидантними властивостями. Вони допомагають організму протидіяти оксидативному стресу — процесу, пов’язаному зі старінням клітин та розвитком різних хронічних захворювань.
Зазвичай під час лабораторного аналізу враховують лише поліфеноли, які легко екстрагуються з продукту. Однак дослідники виявили, що значна частина цих сполук у гранаті зв’язана з клітковиною та складними полісахаридами. Через це вони не потрапляють у результати стандартних тестів і залишаються недооціненими.
Аналіз клітковини виявив значний вміст лігніну — природного ентеросорбенту, що покращує мікрофлору, стимулює перистальтику, зв’язує та виводить токсини, алергени, потогенні бактерії. Серед основних поліфенольних компонентів, які вдалося ідентифікувати — пунікалагін A та B, а також елагава кислота. За словами вчених, такі «пов’язані» поліфеноли можуть вивільнятися поступово під час травлення, що посилює і продовжує антиоксидантний ефект.
Під час лабораторних експериментів дослідники перевірили, як екстракти граната впливають на клітини мозку. У тестах використовували клітинні культури, які піддавалися впливу перекису водню — речовини, що викликає оксидативний стрес. Результати показали, що сполуки з граната можуть знижувати рівень такого стресу та захищати клітини від пошкодження.
На думку авторів дослідження, відкриття «прихованих» поліфенолів може змінити підхід до оцінки харчової цінності багатьох рослинних продуктів. Адже значна частина корисних речовин може бути пов’язана з клітковиною і не враховуватися під час стандартних лабораторних аналізів.
Водночас дослідники наголошують, що результати отримані переважно в лабораторних умовах. Щоб зрозуміти, як саме ці сполуки засвоюються в організмі людини та чи можуть вони реально впливати на здоров’я, необхідні додаткові клінічні дослідження.