Епілепсія — це хронічне неврологічне захворювання, яке характеризується повторними нападами судом або іншими порушеннями мозкової активності. За даними ВООЗ, у світі понад 50 мільйонів людей хворих на епілепсію, що робить її однією з найпоширеніших неврологічних розладів. Захворювання може бути як вродженим, так і набутим внаслідок травм, інсультів, інфекції чи інших розладів мозку.

Причини хвороби

Причини епілепсії можуть бути дуже різноманітними. Серед найчастіших:

1. Генетичні мутації (дефекти іонних каналів нейронів). Приблизно 30% випадків мають спадкову природу. Якщо у когось із батьків були епілептичні напади, ризик їх появи у дитини зростає.
2. Травми головного мозку. До пошкоджень мозкових тканин приводять ДТП, спортивні травми, падіння, операції на голові. При цьому напади можуть початися через місяці або навіть роки після травми.
3. Інфекційні процеси. Тригером нападів нерідко стають менінгіт, енцефаліт, нейросифіліс.
4. Інсульт і судинні розлади. Порушення кровопостачання мозку нерідко спричиняє загибель нейронів. Інсульт — це друга причина епілептичних атак у людей старше 60 років
5. Пухлини. Злоякісне чи доброякісне новоутворення стискає або змінює електричну активність нейронів, що і провокує напад.
6. Аномалії розвитку мозку ще до народження або гіпоксія плоду.
7. Метаболічні порушення (гіпоглікемія, порушення електролітного балансу) та дефіцит вітамінів. Особливо — вітаміну B6 у немовлят
8. Зловживання алкоголем, вживання кокаїну, амфетамінів та інших стимуляторів.

У людей, хворих на епілепсію, тригером, що провокує напад, бувають:

• яскраві мерехтіння (наприклад, телевізор, відеоігри),
• сильний стрес і перевтома,
• нестача сну,
• вживання алкоголю та кави,
• пропуск прийому ліків,
• гормональні зміни (наприклад, у жінок перед менструацією).

Механізм розвитку

Формування епілептогенного вогнища

В нормі через нейрони проходять електричні імпульси, які допомагають регулювати різні функції тіла. Однак при епілепсії деякі нейрони стають надзвичайно збудливими й починають генерувати хаотичні електричні сигнали.

Якщо група нейронів постійно працює в гіперактивному режимі, вони формують епілептогенне вогнище – зону мозку, яка є джерелом нападів. Коли активність нейронів перевищує певний поріг, вона поширюється на сусідні ділянки. Прояви хвороби залежать від того, які області залучені. Якщо уражені рухові зони — виникають судоми. При ураженні сенсорних зон людина може відчувати дивні запахи, бачити спалахи світла; лобової частки — видавати емоційні реакції.

Якщо епілепсія триває довго, мозок адаптується до патологічної активності та створює стабільну «епілептичну мережу». Напади стають більш частими, хвороба тяжче піддається лікуванню.

Чим раніше буде виявлена патологія, тим простіше її лікувати й тим легше запобігти ускладненням.

Основні види

Епілепсія класифікується за місцем виникнення нападів та їх характером. При цьому виділяється фокальна, генералізована форма, епілепсія дітей та новонароджених та інші різновиди.

Фокальна епілепсія

Це одна з найпоширеніших форм, при якій епілептогенне вогнище знаходиться в конкретній ділянці мозку, а не поширюється одразу на весь мозок. Проявлятися  як у дітей, так і у дорослих.

Симптоми залежать від локалізації вогнища. Бувають:

1. Прості фокальні атаки (без втрати свідомості).
2. Складні фокальні атаки (з порушенням свідомості).
3. Фокальні атаки з вторинною генералізацією, коли напад починається в одній мозковій півкулі, а потім охоплює й другу. У хворого виникають тоніко-клонічні судоми (втрата свідомості, судоми всього тіла).

Найпоширеніший тип фокальної епілепсії  — скронева. Вона супроводжується порушеннями свідомості, відчуттям дежавю, появою незвичних запахів. Якщо епілептогенне вогнище міститься в лобовій частині, можливо раптові рухи, емоційні сплески. Якщо в тім’яній частині — сенсорні симптоми (поколювання, оніміння). Якщо в потиличній частині — зорові галюцинації, спалахи світла.

 Генералізована епілепсія

Чим відрізняється генералізована форма епілепсії від фокальної

При генералізованій формі патологічні імпульси з самого початку охоплюють весь мозок. На відміну від фокального типу, у пацієнта немає «попереджувальних» симптомів перед нападом.

При цьому виділяються:

• Абсанси — короткочасні втрати свідомості (3-15 секунд), при яких людина завмирає, перестає реагувати на зовнішні подразники, після нападу не пам’ятає, що сталося. Абсанси частіше зустрічаються у дітей та можуть проявлятися до 100 разів на день.
• Тоніко-клонічні атаки. Відбувається різка втрата свідомості. Спочатку тіло напружується (тонічна фаза), потім з’являються судоми (клонічна фаза). Зазвичай клонічна фаза триває 30-60 секунд, після чого людина приходить до тями. Це найпоширеніший тип генералізованих нападів у дорослих.
• Міоклонічні атаки. Вони характеризуються раптовими, короткими посмикуваннями м’язів (зазвичай рук, ніг або обличчя). Напади тривають долі секунди, нерідко повторюються.
• Атонічні напади. Супроводжується раптовим розслабленням м’язів, через що людина падає. При цьому втрати свідомості буває не завжди. Ця форма зустрічається при синдромі Леннокса-Гасто — важкому типі дитячої епілепсії.

Невідомого походження

Ця категорія може проявлятися як фокальні чи генералізовані атаки, або їх поєднання, але точна причина їх виникнення залишається нез’ясованою через недостатність даних або неоднозначність результатів обстеження. Цей термін замінив застаріле поняття «криптогенна епілепсія», він наголошує на тимчасовій невизначеності, а не припущенні про приховану причину нападів.

Невідоме походження хвороби буває пов’язане з обмеженням технологічних можливостей діагностики, неповним анамнезом або іншими факторами. Такий діагноз часто виставляється на початкових стадіях, коли збираються дані про захворювання, або відмічається нечітка клінічна картина.

Діагностика включає ЕЕГ, МРТ і клінічний аналіз нападів. Розуміння виду епілепсії критично для вибору правильного методу лікування хвороби.