Цукровий діабет — це хронічне захворювання, що виникає через порушення вуглеводного обміну. Воно супроводжується підвищенням концентрації глюкози в крові. Частина людей, почувши про такий діагноз, впадають у паніку. У їхньому уявленні хвороба пов’язана з щоденними ін’єкціями та постійними обмеженнями. Але є чимало й тих, хто просто ігнорує всі рекомендації та продовжує жити, як колись — адже їх нічого особливо не турбує. Давайте познайоммося із захворюванням ближче і постараємося визначити найбільш правильну лінію поведінки хворого.
Нормальний рівень цукру в крові
Глюкоза — це головне джерело енергії для клітин. Під час її розщеплення утворюється аденозинтрифосфат (АТФ) — молекула, що забезпечує енергією всі біологічні процеси: від дихання і роботи серця до м’язових рефлексів. Особливо необхідна вона головному мозку, і навіть невелика її нестача знижує когнітивні здібності людини.
Організм прагне підтримувати концентрацію цукру в крові в певних межах. Надходить він до нас із їжею. Основне джерело — вуглеводи. У разі збільшення концентрації цукру в справу вступає інсулін — гормон, що виробляється бета-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози. Він дає змогу клітинам тканин узяти глюкозу з крові та використовувати її як джерело енергії. До всього іншого, він запускає в печінці синтез глікогену — форми, в якій глюкоза зберігається для подальшого використання. Якщо цукру недостатньо, виробляється глюкагон, який стимулює утворення глюкози з глікогену, білків і жирів. Цей процес протікає в печінці.
Нормальний рівень цукру в крові може трохи варіюватися залежно від того, коли зроблено забір крові та який метод вимірювання використовували. Загальноприйнятим варіантом норми у дорослих вважається:
- У разі забору натщесерце — менше ніж 100 міліграмів на децилітр (мг/дл) або менше ніж 5,6 ммоль/л.
- У разі забору через 2 години після приймання їжі (після сніданку, обіду або вечері) — менш як 140 мг/дл або менш як 7,8 ммоль/л.
До того ж, нормальний рівень цукру в крові натщесерце у дітей становить 4,2–6,4 ммоль/л; у літніх людей і вагітних жінок — 3,3–6,5 ммоль/л.
Якщо показники вищі, це може бути ознакою хвороби.
Основні види
Головні відмінності 1 та 2 типу диабета
Фахівці виділяють цукровий діабет:
- 1 типу (ЦД 1). Виникає в ситуаціях, коли імунна система організму розпізнає бета-клітини підшлункової залози, як чужорідні й починає атакувати їх. Що менше залишається клітин, то менше виробляється інсуліну. Як правило, певний час хвороба протікає приховано. Вона виявляється лише тоді, коли клітин, здатних виділяти потрібну кількість інсуліну, вже майже не залишилося. І щоб жити, пацієнтам доводиться весь час вводити його аналоги.
- 2 типу (ЦД 2). Це більш поширена форма хвороби. В основі її формування лежить розвиток інсулінорезистентності — несприйнятливості клітин до інсуліну. При цьому клітини різних тканин не можуть належним чином засвоювати глюкозу, а клітини печінки продовжують її продукцію з білків та жирів. Усе це призводить до підвищення концентрації глюкози (гіперглікемії). Однак, для забезпечення нормального рівня цукру в крові організм вмикає власні механізми саморегулювання і починає стимулювати виробництво інсуліну. І на початковому етапі його рівень може бути дуже високим. Але з часом секреція знижується, що ще більше посилює проблему.
- Інші форми. Наприклад, цукровий діабет вагітних, моногенні форми, пов’язані з генетичними мутаціями, та інші рідкісні види захворювань.
Основні причини
Як уже говорилося вище, ЦД 1 має аутоімунну природу. Його основною причиною вважається автоагресія, коли імунна система нападає на бета-клітини острівців Лангерганса в підшлунковій залозі та знищує їх як чужорідні елементи. Розвитку хвороби сприяють:
- генетична схильність;
- аутоімунні процеси;
- деякі вірусні інфекції (зокрема, вірус Coxsackie);
- деякі генетичні мутації.
До ЦД 2 можуть підштовхнути:
- генетична схильність;
- ожиріння, особливо скупчення жиру в ділянці живота;
- малорухливий спосіб життя;
- нераціональне харчування, надлишок висококалорійних продуктів, продуктів, що містять швидкі вуглеводи;
- стрес;
- вік: чим старша людина, тим вищий ризик захворіти на ЦД 2;
- етнічна приналежність; наприклад, більш схильні до ЦД 2 типу африканці, афроамериканці, латиноамериканці та деякі азіатські групи;
- синдром полікістозних яєчників, метаболічні порушення та низка інших захворювань.
Деякі дослідження показали, до ЦД 2 більше схильні жінки.
Перші ознаки цукрового діабету
Головні симптоми діабету
Хвороба, як правило, розвивається поступово. У людини виникають різні погіршення самопочуття, які вона ніяк не співвідносить із діабетом. Серед перших симптомів:
- Надмірна спрага (полідипсія). Вона виникає через прискорене виведення рідини.
- Часте сечовипускання (поліурія).
- Підвищений апетит (поліфагія). Попри те, що пацієнти споживають велику кількість їжі, вони нерідко втрачають вагу або незабаром після їжі знову відчувають голод. причина тому — погана засвоюваність глюкози клітинами.
- Втома і слабкість, зумовлені тим, що клітини не отримують потрібної кількості енергії.
Якщо у вас з’явилися ці ознаки, якнайшвидше зверніться до лікаря і здайте кров на цукор. При ігноруванні перших симптомів цукрового діабету згодом у хворого можуть з’явитися:
- уповільнення процесу загоєння ран;
- різке погіршення зору;
- сухість і свербіж шкіри;
- часті інфекційні захворювання.
Ускладнення
Цукровий діабет — це тихий убивця. На початкових стадіях людина практично не відчуває, що хвора. Тривалий час хвороба приносить лише незначний дискомфорт, і людина просто ігнорує перші симптоми або не усвідомлює всю тяжкість становища. При цьому гіперглікемія повільно, але впевнено руйнує організм, завдаючи непоправної шкоди органам і тканинам.
Серед основних ускладнень:
- Серцево-судинні захворювання: ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія (гіпертонія), інсульт. Як правило, ці патології виникають через звуження та пошкодження судин, спричинені гіперглікемією.
- Пошкодження нирок (нефропатія) з розвитком хронічної ниркової недостатності, яка потребує діалізу.
- Пошкодження нервів (нейропатія). Наприклад, може бути автономна нейропатія (спричиняє проблеми зі шлунком, кишківником, сечовипусканням та іншими функціями) і полінейропатія — ускладнення, яке призводить до ураження або дисфункції кількох периферичних нервів одночасно. В останньому випадку людина скаржиться на оніміння, печіння і біль у кінцівках.
- Ретинопатія. Основні її прояви — пошкодження судин сітківки ока (супроводжується кровотечею в ділянці сітківки) і відшарування сітківки. Без своєчасної допомоги відшарування призводить до повної втрати зору.
- Діабетична стопа. Ураження судин і нервів у нижніх кінцівках може спричинити виразки, що важко загоюються. Як наслідок, одним із грізних ускладнень цукрового діабету стає ампутація пальців, стопи, кінцівок.
- Інфекційні захворювання шкіри, сечостатевої системи, інших органів.
- Деменція. Ступінь її тяжкості залежить від ступеня ураження судин і клітин мозку. Може бути як легкою, так і з дуже важкими когнітивними порушеннями.
Це далеко не повний перелік ускладнень гіперглікемії, але навіть його достатньо для того, щоб не ігнорувати хворобу. Водночас при зміні способу життя, дотриманні основних рекомендацій ендокринолога та контролі показників цукру тривалість життя хворих становить 70-90 років. Як бачите, цукровий діабет — не вирок. А ось про те, що робити, щоб жити довго, поговоримо в наступній статті.
Література:
Цукровий діабет у дітей/ Я. Духонченко, М. С. Дац. – 3-е изд., перераб. и доп. – Київ : Здоров’я, 1988. – 34 с.
Клінічна ендокринологія: підручник (ВНЗ III—IV р а.) / В.М. Хворостінка, В.М. Лісовий, Т.А. Моїсеєнко та ін.; за ред. В.М. Хворостінки — Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Медицина», 2009 р, 544 с.
Ендокринологія / Комісаренко Ю. І., Михальчишин Г.П. — Нова книга, 2020 р., 536 с.
