Департамент охорони здоров’я Запорізької ОДА закликає не витрачати гроші і час на ампліпульстерапію

Ампліпульс — один з методів електротерапії. У його основі — дія слабкого модульного струму, що має синусоїдальну форму. Ампліпульс довгі роки був популярним способом лікування та реабілітації на територіях СРСР. Але в інших країнах світу він вважається бездоказовим, його користь прирівнюється до користі плацебо.

Коротко про методику

Сама ідея «зцілювати» струмом виникла ще в другій половині XVIII століття. Всі дослідження того часу не мали під собою теоретичної наукової бази. По суті це були експерименти над довірливими пацієнтами. З часом інтерес до цієї методики згаснув майже крізь, окрім СРСР. Радянські медики приписували електротерапії чудодійні властивості. І сьогодні деякі лікарі й пацієнти вірять в протизапальну, протинабрякову, розсмоктувальну, судинорозширювальну дію ампліпульсу.

Апарат був і є у багатьох кабінетах фізіотерапії. Його застосовували й намагаються застосовувати для зменшення болю при:

• хворобах спини;
• артрозах;
• невралгіях;
• артритах;
• остеохондрозі;
• радикуліті;
• міозитах тощо.

Серед хвороб, які обіцяють вилікувати завдяки чудо-машині, була гіпертонія, хронічний бронхіт та бронхіальна астма, лімфостаз, простатит тощо.

Сила струму підбирається індивідуально. Вважається, що дія синусоїдальних модульних струмів призводить до ритмічного скорочення та послідуючого розслаблення м’язів. І це забезпечує протизапальну та знеболювальну дію ампліпульсу. Але якісних доказів тому нема. У наукових журналах можна знайти лише деякі публікації російських лікарів і ні одного від закордонних фахівців. Та й більшість результатів російських досліджень досить сумнівні.

Міністерство охорони здоров’я України та безпосередньо Департамент охорони здоров’я Запорізької державної адміністрації наголошують на тому, що у лікуванні та реабілітації мають застосовуватися лише доказові методики. Не витрачайте гроші й час на те, що не діє зовсім, або діє з ефективністю плацебо.

Що пропонує МОЗ України

Усі, хто потребують реабілітації, можуть отримати її безоплатно, у рамках Програми медичних гарантій. Один реабілітаційний цикл у стаціонарі має тривати мінімум 14 днів. При цьому щоденна тривалість процедур не може бути менше ніж три години. У випадку декількох видів реабілітації, тривалість стаціонарного відновлення становить понад 21 день.

Проходження реабілітації в амбулаторних умовах складає заняття понад одну годину на добу упродовж 14 днів. При потребі впродовж року пацієнту можуть бути призначені 2-8 реабілітаційних циклів.