Як допомогти дитині пережити втрату близької людини
Горе — це біль, який ми відчуваємо після втрати чогось або когось, кого любимо. Особливо тяжко переживається смерть близьких. Але відчуття сильного горя у дітей може виникати при втраті любої людини — як рідної, так і ні. Це можуть бути сусіди, друзі, вчителі, тренери, опікуни тощо.
Горе може викликати недовіру, заперечення, збентеження, гнів, тривогу та глибоку тугу. Ці емоції у дітей та підлітків призводять до розладів сну й харчування, почуття тривоги, депресивного настрою, самоушкодження та думок про самогубство. Дорослі мають розуміти, що дитяча психіка може так сильно відреагувати не лише на смерть, а й на будь-яке розлучення з людиною, яку люблять. Наприклад, глибокі переживання і відчайдушній сум у більшості дітей виникають при втраті зв’язку з рідними після розпадання сім’ї, від’їзду когось на фронт, переїзді в інше місце тощо.
Незалежно від обставин, які склались, майте на увазі, що ваша дитина не просто кілька місяців чи навіть років проведе в тузі за близьким, а й буде відчувати наслідки цієї втрати у дорослому житті. На жаль, неможливо на раз і назавжди стерти біль, який виникає у такі моменти, але дорослі мають прикласти усі сили, щоб допомогти дитині чи підлітку впоратися зі своїм горем.
Для цього:
- Говоріть дитині правду про те, що сталося, використовуючи зрозумілі для її віку слова. Уникайте евфемізмів або неоднозначних фраз, які можуть заплутати.
- Дайте малечі можливість виразити свої почуття: сум, злість, страх. Підтримайте та об’ясніть, що її почуття нормальні і що вона має право їх відчувати.
- Не бійтеся показати свій сум, розкажіть про свої почуття, щоб дитина знала, що сумувати – це нормально.
- Спробуйте зберегти звичний розпорядок дня дитини. Стабільність та рутина можуть надати відчуття безпеки.
- Відповідайте на всі питання чесно і відповідно до віку. Будьте готові до того, що одні й ті самі питання можуть звучати не раз.
- Дозвольте дитині взяти участь у пам’ятних заходах, або створіть свої власні ритуали на згадку про близьку людину. Це може бути малювання, написання листів, створення фотоальбому тощо.
- Якщо дитина дуже сильно переживає втрату, і вам важко їй допомогти, зверніться до дитячого психолога.
- Пам’ятайте, що кожна особистість страждає по-різному, і для адаптації кожному потрібен свій час.
Зрозуійте, що втрата близької людини – це складне випробування. Пройти його допоможуть лише підтримка, розуміння і любов.