Іван Курпаяніді: «З початку війни пацієнтів з інфарктом міокарда стало більше»

Хворим на інфаркт міокарда  у Запорізькому обласному медичному центрі серцево-судинних захворювань надають допомогу 24/7.

Захворювання серцево-судинної системи посідають перше місце серед причин смертності населення українців. У хворих з інфарктом міокарда ушкоджуються серцеві м’язи через гостре порушення кровопостачання. Частина м’яза, в яку припиняє надходити кров, починає відмирати через 20-40 хвилин. Дуже важливо надати пацієнтові своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу.

У Запоріжжі на наданні екстреної допомоги при гострих інфарктів міокарда спеціалізується кілька медичних закладів. Один з них – Запорізький обласний медичний центр серцево-судинних захворювань.

У складних умовах війни та військового стану фахівці центру цілодобово надають допомогу, за принципом 24/7, екстрену медичну допомогу хворим на гострий інфаркт міокарда, порушення ритму серця, серцеву недостатність, забезпечуються інтервенційні втручання та стентування.

Як влаштовано роботу під час війни

Про те, як вдалося влаштувати роботу центру під час війни «Медінфо», розповіли директор Запорізького обласного медичного центру серцево-судинних захворювань Іван Курпаяніді та заступник директора з медичної частини Ярослав Малиновський.

– Чи збільшилася кількість пацієнтів із гострими інфарктами міокарда з початку військових дій?

Ми маємо так зване контрактування – прогнозовану кількість пацієнтів з інфарктами міокарда. У довоєнний час за НСЗУ було 40-45 осіб на місяць. Сьогодні ми вийшли за рамки 60, тобто пацієнтів побільшало. Це відбулося шляхом того, що за допомогою стали звертатися переселенці, також з фронту привозять солдатів з інфарктом міокарда.

*Медична допомога у разі гострого інфаркту міокарда входить до пріоритетних послуг Програми медичних гарантій. Навіть в умовах воєнного стану Програма діє, а людина з підозрою на інфаркт має отримувати всю необхідну екстрену діагностику безоплатно.

Напрями роботи Запорізького обласного медичного центру серцево-судинних захворювань

– Якими основними напрямками зараз займаєтесь?

Основне, чим ми займаємося нині – це цілодобова служба надання допомоги при інфаркті міокарда: робимо короноангіографію, проводимо стентування (малоінвазивне втручання, що дозволяє відновити прохідність звужених коронарних судин внаслідок атеросклеротичного процесу за допомогою коронарних процесів).

Пацієнти обстежуються, і ми індивідуально обираємо, який максимально ефективний метод лікування порекомендувати: консервативний (таблетований) або оперативний або можлива комбінація методів (робимо стентування і потім проводимо медикаментозну терапію).

Про співробітників

– Чи багато співробітників виїхало у зв’язку з воєнними діями?

Звичайно, багато лікарів з початку війни виїхали, але ургентна служба у повному складі залишилася на місці та надає екстрену допомогу 24/7.

– Зараз усі відділення функціонують?

До війни ми мали три відділення: відділення ішемічної хвороби серця, де реабілітуються хворі після інфаркту; відділення серцевої недостатності; відділення аритмії.

На цей час ми закрили один поверх під гуртожиток для співробітників із 5-ї міськлікарні, які через військові дії не могли щодня дістатися до передмістя. Також ми передбачили місця у палатах для наших співробітників, які в екстреній ситуації мають бути на місці.

– Чи перевелися до вас на роботу медичні працівники із тимчасово окупованих територій?

У нас було три лікарі, один лікар із Маріуполя – невропатолог, другий – кардіолог із Лисичанська, близько 6 медсестер. Якщо взяти, з урахуванням не тільки лікарів, ми прийняли на роботу 10-12 осіб.

– Як вдалося виділити робочі місця?

Ми їх прийняли на робочі місця тих людей, які поїхали та взяли за свій рахунок відпустку. У військовий час ми не маємо права звільняти їх, тобто вони табулюються, але зарплату не отримують, і тому на це місце можемо взяти іншу людину.

Про планові операції та матеріальне забезпечення

– Чи проводяться зараз планові операції?

На жаль, планових операцій зараз майже не проводимо, але вже потроху почали робити
коронароангіографію.

– Як справи з матеріальним забезпеченням у центрі?

Багато допомагають волонтери: медикаменти, харчові продукти. Щодо централізованих постачань на стенти та розхідники – поки їх немає, ми живемо на залишках. Але нам обіцяють, що закупівлі цього року будуть.

– На окупованих територіях залишаються люди, у яких трапляються інфаркти та вони не можуть дістатися до Запоріжжя, як ви вважаєте, чи збільшиться зараз смертність?

Наприклад, у Бердянську купили ангіограф і там, по суті, цього року мала розпочатися робота зі стентування: лікарі пройшли курси та готові були надавати допомогу при гострих інфарктах. Якби не розпочалася війна, такі послуги почали б надавати у червні-липні цього року. Нині зрозуміло, що все зупинилося.

– Якби в місті було неспокійно? Чи підготовлено укриття для екстреної допомоги?

У нас стаціонарний ангіограф, який неможливо нікуди перенести, але є пересувний апарат, у разі екстреної ситуації його можна використовувати в укритті. Для цих цілей потрібна певна електрична мережа, яка підтримуватиме потужність апарату, але й в укритті повинні бути дотримані всі гігієнічні вимоги. Тому теоретично це можна забезпечити.

Можливо, у такому разі можна перейти на фармакологічні методи – введення речовини, яка розчиняє тромб.

– Чи впливає стрес на розвиток інфаркту міокарда? 

Стрес – це лише пусковий момент, а причини інфаркту розвиваються роками. Але пацієнтів побільшало у військовий час шляхом того, що перенаправляють з інших лікарень.

– З яких саме медичних закладів перенаправляють? 

У Запорізькій області три центри, які проводять стентування: Обласна клінічна лікарня, 5-а міська лікарня та ми. Обласна лікарня в довоєнний час на себе брала всю область – сьогодні це все відтято, не можуть інфарктного пацієнта привезти з Мелітополя чи з Оріхова, і тим більше з Бердянську чи Полог, у 5-й лікарні всього по одному фахівцю, а у нас 4 спеціалісти. Тому навантаження зараз лягло на нас.