Вчені доводять, що депресія та інші психічні розлади можуть починатися не в голові, а в кишківнику

Дослідники з Університету Південної Австралії виявили все більше доказів того, що стан кишкової мікрофлори може бути тісно пов’язаний із розвитком депресії, тривоги та інших психічних розладів. Результати огляду опубліковані в журналі Nature Mental Health.

Сьогодні психічні розлади діагностуються практично у кожного сьомого жителя планети й з кожним роком статистика тільки погіршується. Саме тому науковці шукають нові підходи — і тепер погляди знову звернулися до… кишківника.

«Зв’язок між кишківником і мозком — один із найцікавіших напрямків у сучасній нейронауці», — пояснює провідний автор дослідження, Срінівас Камат (UniSA).

За його словами, трильйони мікроорганізмів, що живуть у нашому травному тракті, взаємодіють із мозком через хімічні сигнали та нервові шляхи. Це впливає на емоції, реакцію на стрес і навіть когнітивні функції.

Обробивши дані великої кількості наукових робіт, дослідники засвідчили:

• зміни у складі кишкової мікробіоти можуть впливати на хімію мозку та поведінку (це ствердження особливо чітко прослідковується в експериментах на тваринах);
• при депресії, шизофренії та тривожних розладах часто спостерігаються порушення роботи кишківника;
• пробіотики, зміна раціону чи трансплантація фекальної мікрофлори можуть покращувати настрій і знижувати рівень тривоги;
• психіатричні препарати,  своєю чергою також здатні змінювати мікробний склад кишківника, що свідчить про двосторонній зв’язок.

Співавтор роботи, доктор Пол Джойс, підкреслює:

«Якщо ми доведемо, що кишкові бактерії відіграють безпосередню роль у розвитку психічних захворювань, це може радикально змінити підходи до діагностики та лікування».

Вчені припускають, що терапія, спрямована на мікробіом — пробіотики, пребіотики чи індивідуальні дієти — може стати доступним, безпечним і культурно адаптованим доповненням до сучасних методів лікування. Але у науковців попереду ще багато роботи. Майбутні дослідження мають охопити ширші популяції та різні культури, простежити зміни мікробіому з часом, з’ясувати, чи може мікробіотична терапія (у тому числі у поєднанні з психотерапією або медикаментами) забезпечити довготривалі ефекти.

«Психічне здоров’я не починається і не закінчується в мозку. Це — проблема всього організму. І, можливо, саме кишківник — один із елементів всього пазлу», — резюмують автори дослідження.