Навіть малі дози аспартаму можуть шкодити серцю та мозку

Штучний підсолоджувач аспартам, який має солодкий смак у 200 разів більший, ніж сахароза, тривалий час вважався корисним для здоров’я. Сьогодні він широко використовується у «дієтичних» напоях та продуктах без цукру, Але в останні роки серед науковців зростає занепокоєння, щодо можливого негативного впливу цієї речовини на метаболізм клітин та роботу внутрішніх органів. Нове дослідження на мишах показало: хоча аспартам допомагає зменшити жирові відкладення, тривале вживання його навіть дуже низьких доз може впливати на роботу серця та когнітивні функції.

Дослідження, проведене науковцями з іспанських центрів CIC biomaGUNE та Biogipuzkoa HRI, оцінило вплив тривалого споживання аспартаму на мишей шляхом впливу на них протягом одного року дози, еквівалентної одній шостій від максимально рекомендованої добової норми споживання для людини. За час експерименту у мишей дійсно зменшилась кількість жиру приблизно на 20%, але при цьому відмічалася легка гіпертрофія серця та зниження когнітивних здібностей.

Особливе занепокоєння викликало те, що негативні ефекти проявилися при дозі близько 7 мг аспартаму на кілограм маси тіла — дозі, що нижче за граничний рівень в 50 мг/кг на добу, дозволений Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Європейським агентством з лікарських засобів та FDA США.

Дослідники зазначають, що це перше дослідження, яке оцінювало вплив аспартаму протягом такого тривалого періоду. Для аналізу використовували магнітно-резонансну та позитронно-емісійну томографію, спектроскопію мозку і печінки, а також когнітивні тести та фізіологічні вимірювання. Саме комплексний підхід дозволив виявити ефекти, які раніше не описувалися.

Науковці наголошують: результати не означають необхідність негайної заборони аспартаму, однак вони вказують на потребу уважніше оцінювати довгострокові наслідки регулярного вживання штучних підсолоджувачів. Особливо з огляду на те, що аспартам присутній у щоденному раціоні мільйонів людей.

Результати дослідження опубліковані в журналі Biomedicine & Pharmacotherapy.

Автор: Ольга Михайлова

Зараз обговорюють

Читайте також